Лонгрід про спалювання 6849 калорій за пів доби)
Пробігти 55 км Чорногори з заходами на усі 6 двотисячників я планував давно, але слід визнати, що виявився не готовий ні морально, ні фізично.
Стартувавши з Квасів о 5:30, через 10,5 годин я стояв на Попівані (загальний набір висоти становив 3212 метрів). Решту 12 км я не те що бігти, а с трудом йшов, продираючись крізь жереп, бо Чуфрова явно не для бігу, тому загальний результат 13 годин 47 хвилин, то такоє, якби біг саме в Д...земброню, як на змаганнях, то думаю вийшло б значно швидше, адже там бігти є як, тим більше останні 6 км по рівному.
Не зважаючи, що я вже бігав 51 км, і на те, що багато читав і питав порад, я всеодно допустив майже усіх помилок, яких тільки можна. Оскільки ночувати я мав не у кемпі Білий слон, як планував, а в наметі у друзів, які таборились в цей день біля Косарища, то відповідно змінився і маршрут, і вміст рюкзаку. Він став значно важче через те, що для ночівлі потрібні були теплі речі (спальник тут не варіант був, хіба б пуховий мав) і надувайка, які займали 70% бігового рюкзаку, а додати їжу, павербанк, і ще по дрібничках, і дві пляшки води, виходило непристойно багато.
Увесь тиждень був важким, і спав я найбільше годин 5, а перед самим забігом трохи більше 3 годин, що звісно сил не додавало. Та на Петрос якось ще зайшло добре. Було прохолодно, людей майже не зустрічав, бігти було де. Тож 15 км і 1500 метрів пролетіли за 2:45. Але підкисати я став після перемички, сили стали покидати. І тут, ти ж читав, сядь поїж коли треба, не тягни… Але ніт, я ж запланував на Говерлі…В результаті до Говерли вже доповзав і вийшло майже 5 годин. І ось там я скис, що взагалі зі мною мабуть вперше в горах. Думав пів години відпочинку і їжа з фантою за 60 гривень додадуть сил, але я захотів вже лежати і дивитись на гори) Тож далі вже було менше бігу, більше боротьби з собою, яку я впевнено програвав. Я став більше зависати на кожному двотисячнику і як наслідок відпочивав я за увесь маршрут майже 2 години.
Висновки… та їх не буде, треба тренуватись. Коли я про це активно думав вже спускаючись по Чуфровій, як знак зустрів легенду українського трейлу Сергія Сапігу. У жовтні на нічний Чорногірський марафон, я не зможу потрапити, а ось наступного року спробую ще раз.
