Життя українського чоловіка важке та дуже проблемне. З самого дитинства нас навчають казати ні та відмовляти собі майже у всьому. Спочатку нас привчають говорити ні солодкому. А інакше нас жахають карієсом та надмірною вагою. Потім примушують відомвлятися від спиртного, бо його вживання може привести до алкоголізму. І ми за традицією кажемо ні такому баженому кухлю пива. А потім нам кажуть, що якщо до тебе підійшла дівчина та запропонувала тобі потанцювати, то ти не можеш їй ...відмовити, бо це не вічливо і відмова може її образити. А те, що вона нам не подобається нікого не хвилює і ми кажемо ні своїм бажанням. Коли ми хочемо завести коханку, то суспільство каже, що це непотребство та засуджує нас. І знову ми кажемо ні самі собі. І чим далі, тим жорстким виявляється життя. Коли нам виповнюється сорок, то ми відмовляємо собі в таких малесеньких бажаннях як невеличка спортивна червона машина чи скромний чопер Harley-Davidson. Так, ми привчилися говорити собі ні. А що робити? Ми розуміємо, як жити в суворому світі емансіпованих жінок та феменісток. Але зараз часи змінилися! Ми крокуємо в нове майбутнє де є повага до точки зору кожного, а ми більше не будемо казати ні своїм сподобанням та бажанням. Це майбутнє де вже не буде лише двох точок зору - жіночої та неправильної. Ми чоловіки! Ми маємо право сказати так! Маємо право сказати так своїм почуттям, своїм бажанням, своїм інтересам та своїм емоціям. І якщо до нас підійде сексапільна дівчина, яка нам сподобається та запропонує піти у кіно та сісти з нею в останньому ряду, то ми відповімо їй Так! Чому? Тому, що ми маємо на це право!
Хлопці, тримаймося разом та будемо казати Так завжди, коли цього побажаемо. Бо ми того варті.
Дякую за підтримку Olga Rudneva, Olesya Zhulynska, Ivanna Klympush-Tsintsadze, Ahava Teslenko, Svitlana Panaiotidi, Lena Sotnyk, Олена Кондратюк, Наталья Емченко. Та подяка за ілюстрацію до флешмоба Богдан Процишин.
